ТРИВОГА

Ви стурбовані самим фактом, що часто про все турбуєтесь?
Що Вам важко позбутись якоїсь думки, страху чи іншої емоції? Викинути щось з голови?(наприклад, що там з тим бісовим коронавірусом [?] сьогодні та непереборним бажанням щохвилини зазирати у стрічку новин чи фейсбук?).
Ви відчуваєте постійну напругу та переймаєтесь, що принесе день прийдешній? Тоді цей пост для Вас.
Загалом кожен з нас за щось переймається або іноді чогось лякається. Це нормально. Це давня фізіологічна реакція організму, вона закладена природою й містить пристосувальницьку мету. Поясню. Коли наш організм очікує (обґрунтовано), що ось зараз потрібно буде напружитись (наприклад, готується до стрибка за здобиччю/планує піти в магазин/скористатись громадським транспортом під час епідемії) , він робить це трішки завчасно, трішки підвищується артеріальний тиск, частіше б’ється серце, починають глибше дихати легені, зростає фонове скорочення м’язів (тонус). І все це для того, щоб в потрібний момент вже бути готовим здійснити заплановану дію. Але коли це відчуття тривоги або страху Вас починає переслідувати де б Ви не були або періодично переходить в паніку, тоді це може бути ознакою тривожного розладу. Ймовірно це відбувається через відсутність подальшої фізичної «розрядки», коли наші емоції «зашкалюють» без подальшої підвищеної фізичної активності (як це було еволюційно запрограмовано).
Тривожні розлади вміщають в собі генералізований тривожний розлад, панічні напади, посттравматичний стресовий розлад та обсесивно-компульсивний розлад. Статистика каже, що тривожні розлади мають велику поширеність, наприклад, в США на них страждає кожен сьомий (!) житель. Статистики в Україні достеменно не веде ніхто, адже такі пацієнти за старою традицією часто отримують у неврологів не зовсім коректні діагнози на кшталт ВСД, симпато-адреналові кризи, посттравматичний арахноїдит (у разі перенесеної травми) тощо, а до психіатрів зазвичай не потрапляють.
Вважається, що у пацієнта є тривожний розлад тоді, коли він/вона більшість часу протягом останніх кількох місяців знаходиться в тривожному, неспокійному стані. Хтось з таким пацієнтів пригадує, що такі відчуття його переслідують з самого дитинства, хтось скаже, що тривога виникла раптово під час певної травмуючої ситуації (втрата роботи, тяжка хвороба члена родини, смерть близької людини тощо).
Дещо заплутаніше ситуація з встановленням діагнозу, коли на перший план виходить не саме відчуття тривога, а її так звані тілесні прояви, як от дивні болі у спині (а навіть МРТ нічого не знаходить), стійке порушення сну, відчуття серцебиття, коли серце голосно б’ється (а пульс нормальний), розлади стулу («ведмежа хвороба»), напади ядухи без астми й т.д.
Шлях таких пацієнтів часто-густо тернистий та довгий, з відвідуванням безлічі лікарів, починаючи від сімейного лікаря й часто закінчуючи нейрохірургом (бо хтось знайшов звивисту артерію в шиї та вже треба її оперувати, щоб «кров краще надходила до мозку»).
Існує багато підходів до лікування тривожних розладів. Це і психотерапевтичний підхід, і медикаментозний. Вони проводяться виключно в умовах медичної практики й виключно лікарем й мова тут про них не йтиме.
Тут же я хочу дати прості поради, які допоможуть побороти підвищену тривогу.
До основних підходів я б відніс повноцінне харчування, сон та фізичну активність.
[1️⃣] Повноцінне правильне харчування. Пацієнти з тривожністю намагаються їсти нездорову, але «звичну» їжу, («заїдати»), яка приносить задоволення та відчуття комфорту, але тим самим посилює тривогу. Або ж у них зовсім зникає апетит й вони починають погано харчуватись, худнуть й у них виникає страх, що у них невиліковна хвороба, наприклад недіагностоване онкозахворювання. Здорове ж харчування допоможе уникнути цих сценаріїв.
[2️⃣] Повноцінний сон. Недостатня тривалість сну призводить до підвищення рівня тривоги. І навпаки, повноцінний сон та його достатня тривалість (я раджу не менше 8 годин на добу) зменшує рівень тривоги та стресу.
[3️⃣] Фізична активність (чому діє – дивіться на початоку публікації). Вона має бути регулярною, принаймні 5 днів на тиждень щонайменше по 30 хв, помірних кардіо навантажень.
Це оглядова, узагальнююча стаття й у кожного пацієнта завжди є свої індивідуальні риси й лікувальні підходи теж мають бути обрані виключно лікарем. До того, поради, що я навів вище, не завжди можуть забезпечити покращення самопочуття без застосування ліків.