Декому з вас, шановні читачі, доводилось стикатись з таким явищем, як курсове лікування.
Що таке курсове лікування?
Суть його полягає у тому, що пацієнтові рекомендують «лягати» в лікарню кілька разів на рік для того, щоб пройти певне лікування, яке зазвичай включає й пріснопам’ятні крапельниці. І я навіть впевнений що дехто з вас задумувався, а чи , бува, правильно це. І тут думки висловлюються діаметрально протилежні, навіть колегами. Отже, давайте спробуємо розібратись.
Про хронічні та гострі захворювання
Для цього необхідно зробити деякий відступ. Існують такі поняття, як гостре та хронічне захворювання. Перше стосується захворювань, які має досить чіткі часові рамки почату та кінця, відносно швидкий перебіг й завершується одужанням пацієнта (або ж смертю). Наприклад, це майже всі інфекційні захворювання, які мають досить чіткі часові рами. І після лікування настає переважно одужання й подальше лікування не потрібне. Приміром, грип чи пневмонія ( чи струс головного мозку, чи інсульт) не тривають довічно, за тиждень-два-три минають, настає одужання і далі про жодне лікування ніхто мови не веде. Щодо хронічних захворювань, то вони не минають повністю, ба більше, часто мають прогресуючий перебіг. Прикладом можуть слугувати так звана «дисциркуляторна енцефалопатія», хвороба Альцгеймера, розсіяний склероз, всілякі полінейропатії, хвороба мотонейронів, хвороби м’язів, шизофренія, часто депресія і ще багато чого (та сама мігрень, до речі, теж хронічне захворювання).
Яка його мета?
Тепер, власне, до мети курсового (періодичного) лікування. Гадаю, читачі погодяться, що у випадку гострих захворювань курсове лікування суперечить здоровому глузду, адже хвороба завершилась і все, про яке періодичне підтримуюче лікування може йти мова? Пролікували пневмонію і все (чи струс головного мозку).
При хронічних розладах, враховуючи, що вони невиліковні, трішки все інакше. Загальноприйнятим підходом є прийом ліків ПОСТІЙНО, ліків, які зазвичай не здатні , на жаль, вилікувати хворобу, проте зупинити чи уповільнити розвиток хвороби. Приклад-інтерферони при розсіяному склерозі, гаммаглобуліни при запальних полінейропатіях, ліки при міастенії, при епілепсії, при хворобі Паркінсона, Альцгеймера і тд. Ліки приймаються регулярно, зазвичай, це саме таблетовані ліки, перш за все, для зручності пацієнтів, приймаються вдома. Періодичність їх прийому визначається тривалістю їх дії, про яку можна легко дізнатись з інструкції.
Що в дійсності відбувається в наших лікарнях?
Візьмемо приклад з неврології. Часто пацієнтам з хронічними розладами, на кшталт хв Паркінсона, наслідками перенесеного інсульту чи травми голови або так званою дисциркуляторною енцефалопатією чи іншими вищезгаданими захворюваннями, наполегливо рекомендують звертатись 1-2 рази на рік до стаціонару, щоб пройти курс «крапельниць». Я навмисне перерахував саме ці розлади, адже вони становлять левову частку пацієнтів неврологічних стаціонарів. По-перше, такого захворювання в сучасній неврології, як «дисциркуляторна енцефалопатія», не існує взагалі. Хоча воно дуже зручне, під ним часто криється й мігрень, й депресія, і різні види запаморочення, і ще бозна що. (більш детально про енцефалопатію у дописі ). Таким пацієнтам призначають крапельниці та уколи ліків, так звані ноотропи, метаболічну терапію. Ліків, які не мають доведеної ефективності! Більше того, навіть якщо не брати цей факт до уваги, чи задумувався шановний читач, як 10-денний курс крапельниць, які максимум за добу повністю виводяться з організму, можуть боротись із хронічним захворюванням, що потребує постійного прийому ліків, 1-2-4-6 місяців після завершення їх? Якщо це хвороба Паркінсона чи Альцгеймера - прийом відповідних пігулок, так, постійно, адже вони діють максимум добу! І на жаль, ліків, які б впливали на сам перебіг цих хвороб ще не винайшли, вони вливають на їх прояви та якість життя ( Для Альцгеймера, правда, нещодавно зареєстровані в США). Якщо це наслідки інсульту, то основна мета лікування - боротьба з його причинами та вплив на них на холестерин, тиск , аритмію, діабет і т.д.) шляхом постійного (!) , без жодних перерв, прийому відповідних ліків. А крапельниці чи курсове лікування і двічі на рік нічого не відновлять і повторного інсульту допомогти уникнути у жодному разі не зможуть!
Лікарю, але ж це допомагає..
Так, ефект від курсового лікування- це плацебо ( чи психотерапевтичний ) і ніхто його не скасовував. Але по-перше, повторюсь, курсове лікування передбачає введення ліків, користь яких не доведене, а шкода тим не менше можлива (і її ніхто достеменно не вивчав. Ще одна з проблем в тому, що цим курсовим лікуванням підміняється основне, пацієнти переважно думають, що прокапавшись у лікарні 1 чи 2 рази на рік, пігулки пити не потрібно (чи потрібно, але можна робити перерви), постійний прийом пігулок не такий важливий, як крапельниці, що є зовсім навпаки. Але якщо паркінсонік не вип’є свої пігулки хоча б день, то одразу це відчує, як його рухи стали повільними, руки стали більше тремтіти і тд. А якщо пацієнт припинить приймати ліки від холестерину чи від тиску , то він …нічого не відчує. І небезпека саме у цьому, адже тиск чи холестерин будуть суттєво підвищувати шанси отримати наступний інсульт, але до цього моменту самопочуття буде таким самим, як й тоді, коли він приймав пігулки!
П.С . Завершити хотілося б на оптимістичній ноті. Порівнюючи ситуацію 10-15 років тому й зараз - зрушення на краще є. Й у пацієнтів, які стали більш допитливими та цікавляться станом речей у медицині, що стосується їхнього здоров’я, а головне мають змогу знайти актуальні матеріали, й у поглядах колег.
Будьте здорові та бережіть себе!
_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _
🏥 «Приватний невролог Анатолій Німчук»
#drnimchuk #лікарнімчук #лікарневролог #неврологчернігів #крапельниці #курслікування #інсульт #хворобаАльцгеймера #дисциркуляторнаенцефалопатія #хворобаПаркінсона #полінейропатії #депресія