Випадок з практики. Не можу підвестись з ліжка!

Близько двох місяців тому. Черговий виклик до пацієнта додому. Власне чому додому? Адже в моїй практиці огляд більш повноцінний, ніж у пацієнта вдома. Проте на тому кінці слухавки сказали, що пацієнт нікуди не може вийти, сильно паморочиться голова, отже їду.
Пацієнт О. 56 років, чоловічої статі, лежить на ліжку, намагаючись не рухатись. «Чому?», - питаю. «Сильно паморочиться в голові», - чую відповідь. Підвестись він дійсно не може, будь-який рух спричиняє посилення запаморочення, до якого додається ще й блювання.
Що я з'ясував [❓]
Пацієнт страждає на сильні запаморочення протягом останнього року, проте таке сильне було у квітні 2021. У середньому голова паморочиться десь раз на місяць й тривають до доби. Чи залежить від боку, на якому лежить пацієнт? Ні. Поточний напад розпочався 3 години тому. Цікаво, що початок нападів пацієнт пов'язує з перенесеним ковідом рік тому. Раніше вже звертався до невролога, начебто стало на певний час краще.
З медичної історії випливає, що пацієнт страждає на підвищений тиск та атеросклероз сонних артерій. Не палить, покинув рік тому. Алкоголь майже не вживає, інших шкідливих звичок теж не має. Сімейна історія прикметна тим, що у мами був інсульт. З ліків постійно приймає засіб від тиску та холестерину. Соціальний статус - будівельник.
Що показав огляд [❓]
При огляді показники тиску, пульсу та насиченості киснем й просто чудові.
Одразу впадає у вічі так званий горизонтальний ністагм ліворуч, (мимовільне посмикування очних яблук), що ще більше посилювався при спробі повернути голову ліворуч. Інших неврологічних відхилень не виявив, проби на координацію перевірити детально не вдалось, оскільки при спробі підвестись з ліжка пацієнт відчув посилення запаморочення та поклики до блювання, тому ні про яке «пройдіться по одній лінії» й мови не могло йти.
Пацієнт мав при собі МРТ (знімок) головного мозку, який був виконаний вже після початку нападів запаморочення та не містив істотних відхилень. Доплер сонних артерій (УЗД) показав наявність двох атеросклеротичних бляшок з обох сторін.
Також пацієнт надав результати дослідження гормонів щитоподібної залози, але вони були цілком нормальні. УЗД серця - атеросклероз аорти й нічого більше.
Який хід моїх думок?
Вочевидь все вказувало, що пацієнт відчував обертальне запаморочення (так зване системне). (Між іншим детальніше про причини запаморочення у моєму дописі [➡️] https://www.facebook.com/drnimchuk/posts/139356311013878 )
Проте воно може спостерігатись при різних захворюваннях, правда частіше вони все ж більш-менш доброякісні. Можливо у пацієнта позиційне запаморочення? Ні, хоча й не вдалось зробити тест на нього через самопочуття самого пацієнта, проте запаморочення не залежало від положення голови, тривало годинами, а не секунди, що характерне саме для позиційного. Може інсульт? Атеросклероз судин шиї виражений є, паління покинув відносно нещодавно, має інший судинний чинник ризику (тиск), проте є МРТ вже після початку нападів, а там інсульт не виявився. Більш того, напади однакові, й повторюються більш-менш регулярно, й на додачу повністю минають протягом 24 годин, що вкрай нехарактерне для інсульту , якщо згадати, що це незворотна смерть частини мозку. Ковід можливо спричинив? Так, ймовірно, якби це був лишень один напад запаморочення, тижнів за 2 після одужання, то мова би йшла про запалення вестибулярному нерву (що відповідає за координацію), проте він практично ніколи не повторюється.
Що ще? Так, ми забули за хворобу Меньєра! Для неї характерні повторювані напади сильного обертального запаморочення з блюванням, тривають зазвичай до доби, повністю минають. Правда часто пацієнти під час нападу відчувають закладеність вуха чи дзвін - і дійсно, пацієнт при прямому питанні відповів ствердно, що у нього дійсно якийсь шум у вухах, який посилюється під час нападу. Тобто мову варто вести саме про хворобу Меньєра, яка супроводжується підвищеним тиском у структурах внутрішнього вуха й надмірним подразненням чутливих закінчень вестибулярного нерва під час нападу.
Що далі [❓]
Я призначив відповідне лікування у вигляді уколів (адже пацієнт не в змозі приймати пігулки через блювання) й поїхав до інших пацієнтів, адже цей стан не є життєвозагрозливим та не потребує лікування у відділенні.
Наступного дня я зазвичай телефоную пацієнтам, яких я оглядав напередодні вдома. Виявилось, що стан справи у пацієнта добре й він вже повністю відновився та пречудово може ходити самостійно. Я принагідно нагадав про рекомендації та ліки, а також про необхідні дослідження які має пройти пацієнт й, побажавши міцного здоров'я, продовжив займатись іншими справами.
Будьте здорові та бережіть себе!