На злобу дня❗️Про політику та неврологію.
Кілька днів тому весь світ міг спостерігати за дебатами у США двох президентів- колишнього, себто Д. Трампа та діючого, себто Дж. Байдена. Судячи з публікацій у мас-медіа, дебати викликали неабиякий резонанс, який завдячує переважно фізичний формі, у якій перебував Дж. Байден. Українські медіа теж не оминули цієї події, зважаючи на величезний значення для нашої держави підтримки з боку США. Попри розгромний програш Байдена (за результатами опитувань) і в першу чергу через фізичну форму, я не зустрів бодай одного притомного допису чи статті, яка б спробувала описати цей, медичний, бік «медалі».
Отже, затинання в розмові, незграбні рухи, сплутаність думок, некліпаючі очі, нездатність без допомоги дружини зійти зі сцени.. Що це? Дехто з читачів може послатись на поважний вік Дж. Байдена. Але хвилинку, йому 81 рік, так не молодий, але ж Трампу 78, вони майже однолітки. Проте останній під час свого виступу активно жестикулював за трибуною, його мова була зв’язна та чітка, а думки зрозумілими. Тоді що ж?
Одразу зазначу, що не претендую на абсолютну істину, адже свої висновки можу базувати лише на спостереженнях по цю сторону дисплею. Але колись Джеймс Паркінсон описав хворобу, пізніше названу на його честь, виключно наочно , тобто лише спостерігаючи за деякими перехожими. Так-так, мова у випадку Д. Байдена має йти саме про набір симптомів, властивих паркінсонізму.
Такі пацієнти, перш за все, звертають на себе увагу уповільненими рухами та збідненню мімікою обличчя. Відсутність чи зниження «відмашки» рук (зверніть увагу, особливо на праву руку нинішнього президента США). Багато критичних коментарів лунало щодо некліпаючих очей. Але це теж поширений симптом паркінсонізму! А ще поза дещо зігнутих у ліктях рук та дещо нахилений вперед тулуб. А човгаюча хода? Класичний опис з будь-якого підручника неврології.
Останнім часом багато глузливих коментарів лунало в бік Дж. Байдена щодо його спотикань та навіть деколи падінь. Але це теж абсолютно не суперечить парконсонічному синдрому та має назву постуральної нестабільності, тобто коли пацієнт на рівному місці перечіпляється та падає. Вважається що провідну роль у цьому явищі відіграють пригнічені рефлекси рівноваги. При чому цей прояв з’являється вже на пізніх стадіях хвороби Паркінсона. Взагалі, якщо говорити про найбільш поширену причину паркінсонічного синдрому, тобто власне про хворобу Паркінсона, то вона доволі добре лікується перші 3-5 років, але потім так званий «золотий час» завершується ( адже ліки не попереджають відмирання нервових клітин, а лише компенсують перший час нестачу дофаміну-речовинни, яку й виробляють відмираючі клітини). І ще одним аргументом на користь розвиненою стадії паркінсонізму може слугувати феномен «вимикання» ( коли Дж. Байден втрачав думку та завмирав розгублено).
А що з тремтінням рук? Явно його на було помічено , проте воно зовсім не обов’язково має бути присутнє. Але окрім рухових розладів паркінсонізмові властиве ще дещо – зниження розумових здібностей на пізніх стадіях. Тому американських виборців восени очікує зовсім непростий вибір.
Будьте здорові та бережіть себе❗️
_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _
🏥 «Приватний невролог Анатолій Німчук»
#drnimchuk #лікарнімчук #лікарневролог #неврологчернігів #консультаціяневролога #невропатологЧернигов #німчук #неврологнімчук #доказовамедицина #головнийбіль #психіатр #мігрень #мигрень #антидепресанти #грижа #більвспині #запаморочення #непритомність #хворобапаркінсона