Про МРТ, КТ, «УЗІ», РЕГ та інші методи дослідження. Частина третя, завершальна, де йтиметься про «УЗІ», РЕГ, ЕЕГ.
Надзвичайно популярний метод дослідження в неврології на сьогоднішній день.А чи такий вже інформативний?
Давайте розбиратись. Метод ультразвукового дослідження застосовується перш за все для дослідження судин — як на шиї, так й тих, які йдуть в середині черепа. Але у діток можливо дослідити й тканину мозку, лише до тих пір, поки не заросли тім'ячка. (тім'ячка не чинять перепон звуковій хвилі на відміну від твердої кісткової тканини).
Що вдається знайти колегам-фахівцям УЗД [❓]
[▪️] звуження хребцевої артерії — однієї або обох. Це вроджений варіант норми, який не викликає жодних хвороб чи неприємних відчуттів. Часто до наслідків таких змін відносять головні болі, але ця теорія хибна. Не потребує в жодному разі операції чи приймання «судинорозширювальних» ліків. До слова — існує дуже обмаль змін в судинах, що здатні викликати головний біль. Це так звана дисекція артерії (розшарування її стінок), дуже рідкісне захворювання, до того ж стан такого пацієнта як правило важкий. Або ж ревматологічні захворювання (скроневий артеріїт наприклад), що супроводжуються сильними болями через запалення судин.
[▪️] перегин або звивистість однієї з артерій. Та сама історія. Додатково може бути непрямим свідченням підвищеного артеріального тиску, проте самі по собі зміни в абсолютній більшості випадків лікування не потребують. Дехто може спитати — як таке може статись, якщо судина вузька, то вочевидь нею припливає менше крові. Чи не може це викликати якісь хворобливі відчуття? Ні, якщо така зміна в судині не трапилась за короткий проміжок часу. Адже особливість кровопостачання нашого мозку полягає у високій автономності (незалежності), коли через т.зв. коло Віллізія кровоплин може вільно перерозподілятись між хребцевими та сонними артеріями, забезпечуючи наш мозок достатнім постачанням поживними речовинами та киснем навіть, якщо 3 з 4 артерій не працюють.
[▪️] стискання однієї з хребцевих артерій зміненими внаслідок остеохондрозу хребцями. Знову ж багато колег трактують такі зміни як причина головних болів. Але це знову не відповідає сучасним поглядам в неврології. Детально про головний біль та остеохондроз можна прочитати в моєму пості за посиланням https://www.facebook.com/112372547045588/posts/132829364999906/?d=n
[▪️] наявність атеросклеротичної бляшки. Сам факт її виявлення свідчить про те, що у пацієнта підвищений ризик утворення тромбу та подальшого інсульту. Але бляшка не болить та жодним чином не дошкуляє, аж поки не трапиться інсульт. Найкраща порада в таких випадках - зробити аналіз рівня холестеринів в крові та показати їх лікареві, а не ковтати кавінтон чи серміон (довідково - препарати, яким приписують судинорозширюючу дію).
[?] РЕГ (реоенцефалографія)
Раніше вважалось обов'язковим дослідженням при потраплянні пацієнта до стаціонару чи просто для проведення експертизи призовника. Досьогодні сила-силенна лікарень мають на своєму балансі ці громіздкі пристрої. Але якщо відкрити сучасні всесвітньовідомі посібники чи довідники з неврології, то з подивом можна помітити, що про такий метод жодної згадки знайти в них не вдасться. Чому? Трішки поясню, що принцип роботи таких апаратів - визначення електричного опору тканин, а він своєю чергою залежить від вмісту в них рідини. Тобто за коливанням електричного опору можливо скласти враження про прилив крові до тканин. Й все було б нічого, але у цьому методі електроди прикладаються до шкіри голови, тобто за допомогою нього фактично непрямо й приблизно визначається кровоплин в шкірі голови, а не в головному мозку. Відповідно дані РЕГ до кровоплину в головному мозку мають дуже віддалене відношення. Зараз сучасні УЗД апарати з допплер-ефектом набагато краще здатні впоратись з визначенням кровоплину по тій чи іншій артерії (або вені).
[?] ЕЕГ (електроенцефалографія).
До сьогодні актуальне дослідження. Воно має на меті запис електричної активності головного мозку з метою виявлення ділянок ненормальної активності. Є корисним методом для виявлення чи спростування у хворого епілепсії та з'ясування її підтипу. Зауважу, однак, що чутливість більшості ЕЕГ-досліджень, ледве сягає 50%, тобто у половини пацієнтів з нормальними результатами ЕЕГ все ж не можна виключити наявність епілепсії. Проте часто-густо лікарям на очі трапляються розлогі висновки, які рясніють розмитими словосполученнями на кшталт «ознаки іритації там-то» чи «подразнення діенцефальних структур». Вкрай важливо розуміти, що існують певні зразки ЕЕГ, характерні для епілепсії, лиш вони мають значення, якщо їх не знайдено — мова про епілепсію не йде.