Рідкісні неврологічні захворювання. Міастенія.

Отже, мова піде про міастенію, одне з класичних та добре вивчених неврологічних захворювань. В перекладі термін означає «м’язова слабкість» й відображає істотну рису цього заварювання. Поширеність його коливається від 7 до 32 випадків на 100 тис. населення.
Які прояви захворювання [❓]
Слабкість м’язів. Хоча тут варто додати - слабкість скелетних м’язів, адже існують ще й серцевий м’яз й м’язи внутрішніх органів (кишківник), які залишаються неушкодженими. Скелетні м’язи втрачають можливість скорочуватись через нечутливість до нервових імпульсів, що несуть команду м’язу скорочуватись. При цьому дуже характерним є саме швидке виснаження м’язу при повторюваних рухах, коли спочатку м’яз працює швидко, але через хвильку-другу все повільніше й повільніше. Наведу приклад, коли пацієнта просять кліпати очима, спочатку він це може робити досить прудко, проте вже невдовзі рух йому дається все важче й нарешті він ледве може розплющувати очі. Після певного перепочинку сила та прудкість м’язу повертається.
Отже, основними проявами міастенії може бути
[▫️] утруднення мови
[▫️] складнощі з підйомом сходами чи підняттям вантажу
[▫️] параліч м’язів обличчя
[▫️] проблеми з диханням через слабкість дихальних м’язів
[▫️] проблеми з ковтанням та жуванням
[▫️] загальна втомлюваність
[▫️] осиплий голос
[▫️] опущення очних повік
[▫️] двоїння в очах
Що викликає міастенію [❓]
Зазвичай це нервово-м’язове захворювання виникає внаслідок автоімунного розладу, коли організм починає помилково виробляти антитіла до власних тканин, в цьому випадку до місць, де нервовий імпульс передається на м’яз. Внаслідок цього дія (скорочення м’язу), спричинена цим імпульсом, стає значно меншою й м’язові волокна скорочуються не так інтенсивно.
Достеменно невідомо, з якого дива організм раптом починає атакувати власні здорові тканини.
Хвороба переважно уражає людей середнього віку й старше.
Як діагностується міастенія [❓]
Перш за все це детальний неврологічний огляд, який в більшості випадків є достатнім для встановлення цього діагнозу. Але нерідко виникає необхідність в додаткових методах, до яких відносять лабораторне обстеження (різноманітні аналізи крові), знімок (томогорафію) грудної клітки (адже часто цей розлад супроводжується доброякісним новоутворенням загрудинної залози - тимусу) й звісно дослідження швидкості проведення електричних імпульсів по нервах.
Лікування
Хвороба не є виліковною. Метою лікування є зменшення проявів цього захворювання та контроль над імунною системою пацієнта.
Перш за все, це ліки, які пригнічують імунну систему пацієнта (наприклад гормони чи так звані цитостатики). Окрім того, існують й ліки, які самі по собі покращують передачу нервових імпульсів до скелетних м’язів.
Багатьом пацієнтам радять видалення вилочкової (загрудинної) залози, це дозволяє істотно полегшити прояви міастенії.
До більш дороговартісних вартісних методик слід віднести застосування переливання плазми, збідненої на антитіла (плазмаферез, не плутати з плазмотерапією, про що є мій окремий допис https://www.facebook.com/drnimchuk/posts/204524437830398 ), та введення людського глобуліну (дія якого залишається не до кінця зрозумілою).
Укладення та життя з міастенією.
Найбільш серйозним є так званий міастенічний криз - життєво небезпечний стан, який супроводжується істотним утрудненням дихання, коли пацієнт через слабкість дихальних м’язів може просто задихнутись.
Щодо проявів, то хвороба може мати легкий перебіг або ж завдяки лікам й пацієнт почуватиметься зовсім здоровим (у більшості випадків). Але звісно буває й протилежна картина. У будь-якому разі вкрай важливо спостерігатись у свого лікуючого лікаря для вчасного реагування на зміни в перебігу хвороби.
Будьте здорові та бережіть себе!