Як у будь-якому розділі медицині , у неврології для встановлення діагнозу, окрім огляду лікаря ,звісно, використовують різноманітні аналізи та знімки. Хоча неврологія зовсім неоперативний та нетравматичний розділ медицини, на відміну від хірургії чи травматології , але навіть у ній є певні види обстежень, що супроводжуються проколюванням шкіри . Мова звісно піде про дуже специфічний метод обстеження- про спинномозкову пункцію або її ще називають люмбальна пункція ( від латинської lumbalis- поперековий, тобто відділ хребта, де проводиться дана маніпуляція).
Її суть- береться голка (особлива) і робиться прокол між 3 та 4 поперековими хребцями, поки вона не потрапить у спинно-мозковий канал та через неї не закрапає ліквор. Його збирають у пробірку та надсилають до лабораторії.
Тут варто коротко пояснити, що головний та спинний мозок у людини розташовані не просто у порожнині черепа та хребтового каналу відповідно, а ще омиваються з усіх сторін рідиною (ліквором), плавають у ній , і вона має ще назву спинномозкової та виробляється переважно у судинних сплетіннях головного мозку. Низка захворювань, як то пухлини чи інфекції нервової системи , перш за все впливають на вміст певних речовин у лікворі, при чому аналіз ліквору дозволяє чітко визначити збудника, приміром при менінгіті, або наявність крові при крововиливі в мозок чи наявність певних антитіл при автоімунних захворюваннях нервової системи (приклад- розсіяний склероз).
Про міфи.
- Перший міф, з яким стикаються пацієнти , коли їм пропонує пункцію- спинномозкова пункція призводить до серйозних наслідків , каліцтва та навіть смерті. Мені ще не траплялось жодного пацієнта, який би одразу на неї погодився, адже майже завжди або він сам щось чув, або його родичі про страшні наслідки. Насправді , це не так, а ноги ростуть від давно забутої практики виконувати пункцію між потилицею та шиєю , коли дійсно траплялись серйозні ушкодження спинного чи головного мозку, деколи зі смертельними наслідками. Зараз проводиться виключно люмбальна, тобто поперекова, пункція й до слова « мозок» не має жодного відношення, адже на рівні між 3 та 4 поперековими хребцями власне спинного мозку …вже немає! Він закінчується на рівні 1го поперекового хребця, а нижче йдуть лише його корінці , які є досить рухомими і травмувати їх досить непросто.
- Другий міф. Звісно про біль, це , буцімто, дуже боляче. Це не так, в принципі може трішки болючіше, ніж укол у сідниці, але є одне але. Пункція виконується під місцевим знеболенням, тому при правильному виконанні з сучасним знеболенням вона майже безболісна.
- Міф третій. Від неї сильно болить голова. І так, і ні. Головний біль нерідко буває, якщо пункція вийшла травматичною (тобто лікар довго не міг потрапити голкою у спинно-мозковий канал) або ж коли лікар скористався занадто товстою голкою. Перші дні після пункції відбувається повільне непомітне витікання ліквору , що є достатнім для зниженнявнутрішньочерепного тиску. Для цього стану властиві головні болі, але специфічні- лежачи голова майже не болить, але коли пацієнт пробує сісти чи встати , голова починає боліти. Тобто для упередження післяпункційного головного болю потрібно мати достатні навички та не брати товсту голку, це дозволить зменшити ймовірність її виникнення. Звісно ці болі не тривають довго, максимум 3-5 днів , та не несуть жодної небезпеки, а дотримання лікувальних порад дозволяє їх швидше позбутись.
Можливо , хтось з читачів стикався з іншими міфами? Напишіть у коментарях, будь ласка.
Будьте здорові та бережіть себе!