Випадок з практики

Дивне посмикування очей або нестихаюче запаморочення.
Пацієнтка М, 42 роки, нещодавно звернулась до мене з приводу сильного запаморочення останні 5 днів. Запаморочення було таким, що пацієнтка ледве могла пересуватись (й то лише зі сторонньою підтримкою). Й найгірше те, що воно було постійним, зовсім ні на хвильку не вщухало. Лишень ставало дещо легше із заплющеними очима. Отже, на огляд пацієнтка прийшла в супроводі близьких та повідомила, що захворіла під час спортивного тренування. Фактично змушена була його перервати через наростання відчуття обертання перед очима. За кілька годин додалось блювання, котре виникало щоразу при спробах руху головою в будь-яку сторону. Спроби лікування у поліклініці ні до чого не призвели й пацієнтка потрапила до неврологічного відділення, під час перебування у якому виконані ряд досліджень, включно зі знімком мозку (МРТ) та доплерографією судин шиї. Проте бажане покращення за кілька днів лікування у стаціонарі не наставало й пацієнтка вирішила дізнатись думку іншого невролога. З приводу чого й звернулась до мене.
Також мені повідомила, що раніше такого запаморочення у неї ніколи не спостерігалось.
З медичної історії пацієнтки випливало, що окрім «якоїсь аритмії» раніше, кількох переломів та запалення правого вуха тижнів зо два тому все до сьогодні було гаразд.
Жодних шкідливих звичок. З ліків постійно приймала конкор (таблетки від серця та аритмії). За час лікування в стаціонарі введено чимало препаратів, переважна більшість з недоведеною ефективністю. Спадковість пацієнтки не обтяжена. До заварювання була фізично активною. Відвідувала спортзал. соціальний статус — працівник банківської сфери.
З наданих пацієнткою досліджень випливало, що у пацієнтки мав місце за ЕКГ подовжений інтервал QT. Дані нещодавнього знімка (МРТ) головного мозку — зовнішня гідроцефалія, жодних інсультів чи інших структурних змін (!) що лиш більше заплутувало випадок. Дані доплерографії судин – малий діаметр правої хребцевої артерії (клінічного значення не має жодного).
Виявлено при огляді: артеріальний тиск у нормі. Температура вушна – норма.
При неврологічному огляді одразу привертали увагу дивні рухи очних яблук, що постійно смикались у горизонтальній площині й посилювались при погляді вправо (цей симптом зветься ністагмом). Інших відхилень виявлено не було, окрім, звісно, неможливості самостійного пересування через запаморочення.
Тобто, підсумовуючи, пацієнтка мала системне запаморочення.
Ті з вас, шановні читачі, хто був уважним, пригадають, що 2 тижнями раніше пацієнтка перенесла якусь інфекцію вуха. Так ось це типова причина та початок так званого вестибулярного нейроніту, коли не до кінця зрозуміло чому після застуди чи інфекції вуха починає ушкоджуватись частина 8 пари черепних нервів, що відповідає за слух та координацію. Єдине доведене ефективне лікування — призначення гормонів у досить високих дозах та вправи з вестибулярної реабілітації, що й було мною рекомендовано. За тиждень, як мені стало відомо, стан став значно кращим, вона стала пересуватись самостійно, вже могла читати чого раніше робити не була в змозі через посмикування очей.
Замість епілогу.
Як може побачити уважний читач моїх попередніх публікацій, причини запаморочення бувають різні й інколи вони вкрай неочікувані. Щоб в них розібратись, потрібно орієнтуватись в суміжних з неврологією дисциплінах та часом доводиться робити багато різноманітних досліджень. Проте деколи причина недугу досить очевидна, як в цьому випадку.
Будьте здорові!