Випадок з практики. Не слухаються ноги

Власне виклики додому відрізняються серед інших клінічних випадків тим, що мова йде про важких хворих (адже легкий й сам добереться до лікаря). Цього разу причина виклику звучала геть нетривіальною - не слухаються ноги.
Отже, пацієнтка Д, 70ти років, телефонувала до мене з проханням приїхати та оглянути її вдома, адже її ноги стали неслухняними.
Коротко мені вона повідомила, що вже лікувалась з цього приводу у лікарні, проте стан дедалі погіршувався.
Отже, що я з’ясував [❓]
Вся ця історія тривала 2 роки й загалом досить заплутана, а почалась з того, що пацієнтка почала помічати судоми в ногах, які ставали дедалі частішими. У липні 2020 року ноги стали «погано слухатись», тобто стали слабкими, після чого звернулась за допомогою до неврологів, котрі призначили лікування, яке не увінчалось успіхом. Подальший крок - звернулась до нейрохірургів, коли вже було відчуття «скутості в колінах». Під час лікування несподівано розвинулось заніміння ніг до живота та проблеми з сечовипусканням. Оскільки нейрохірурги своєї проблеми не знайшли, то пацієнтка зрештою була скерована до реабілітаційного відділення, де сила почала потихеньку повертатись до її ніг.
Проте на жаль захворіла на КОВІД, через що й потрапила до лікарні, але тут у неї трапився другий епізод слабкості в ногах й власне з нею й була виписана додому та вирішила звернутись за моєю допомогою за порадою знайомих.
Раніше нічим особливим не хворіла, окрім порушення ритму за типом фібриляції передсердь, та підвищеного тиску. . . Шкідливі звички - відсутні. Операції - жодних. Алергія на ліки - відсутня. Сімейна медична історія - не обтяжена. З ліків пацієнт постійно приймає від тиску, кроворозріджуючі за порадою інфекціоністів (після ковіду) та ліки для підтримки серцевого ритму. Соціальний статус пацієнта - пенсіонер (у минулому лікар).
Що я побачив [❓]
Показники життєво важливих функцій в межах норми (тиск, насиченість киснем крові тощо). Звичайної статури.
З неврологічних відхилень - відсутні рефлекси з колін, тонус м'язів підвищений в ногах, більше в лівій. Сила в ногах істотно знижена (до 2-3 балів). Зниження відчуття болю нижче колін (а було раніше взагалі пів живота німого!), а нижче кісточок - взагалі відсутня! Так само знижена й вібраційна чутливість. Але це не все. Проблеми з сечовипусканням, а саме потреба ходити по маленькому щогодини й частіше (а це часто показник ураження саме спинного мозку) .
Результати проведених раніше досліджень були неоднозначними. МРТ (знімок) поперековому відділу хребта вказував на істотне звуження спинномозкового каналу (стеноз, більш детально за посиланням https://www.facebook.com/112372547045588/posts/230824725200369/?d=n ), який теж може давати порушення чутливості та слабкість в ногах з розладами контролю над сечовипусканням. Інше МРТ- грудного відділу - виконане пізніше давало дещо іншу інтерпретацію - підозра на судинну аномалію спинного мозку або т.зв. артеріовенозну фістулу.
На додачу аналізи з лікарні вказували, що можливо у пацієнтки ще й цукровий діабет (а він у свою чергу сам може викликати порушення чутливості в ногах, правда сила страждає меншою мірою).
Що ж далі [❓]
Мені чомусь мало вірилось у судинне походження слабкості, тобто іншими словами в інсульт у спинному мозку . Привертало увагу ступенеподібний характер погіршення стану пацієнтки, не дивлячись на прийом потужних протизгортальних засобів під час останнього перебування у лікарні. При цьому всьому явної картини інсульту на знімкові не було, натомість вогнище ураження займало багато сегментів спинного мозку та було вкрай нехарактерне для інсульту. А ще якась підозра на фістулу.
Роздуми та, мабуть, клінічна інтуїція схиляли мене до варіанту з судинною аномалією. Але що далі? Якщо це дійсно так, погіршення неминуче, не дивлячись на потужні протизгортальні, адже єдиний дієвий спосіб зупинити руйнування спинного мозку - проведення операції на його змінених судинах. Вихід був знайдений - я переконав пацієнтку, що єдиним способом залишитись на ногах в прямому сенсі - консультація нейрохірургів, які займаються цією проблематикою, але вони є лише у Києві! Як пацієнтці, у досить поважному віці, яка майже не ходить (не в змозі вийти за межі своєї квартири), дістатись туди?
Післямова.
Минув майже рік. Переддень Дня медпрацівника, п'ятниця, кінець робочого тижня, піднесений настрій, привітання з прийдешнім святом. І ось несподіваний дзвінок від цієї давньої пацієнтки. «Анатолій Богданович, я зараз буду у вас»… Яка приємна несподіванка, адже пацієнтка виходила з авто на своїх ногах, хоч і з допомогою палички, але все ж… Так, вона таки прислухалась до моєї поради оперуватись не вагаюсь, так, вона таки зібрала чималу суму коштів, адже операція не з дешевих, проте тепер я впевнений, вона залишиться на ногах, а не прикутою до інвалідного візка, що майже напевне б її чекало за кілька років.
Будьте здорові та бережіть себе!